"Мантра - Омана"

Мушу визнати, початок мені не сподобався. Не люблю творів у форматі авторського звертання до читача на "ти". Зазвичай, після прочитання залишається враження, що автор вважає себе кимось вищим, а тому може дозволити собі зверхність та фамільярність.
У цьому сенсі Гранецька мене здивувала, бо вже після третьої сторінки стерлися всі грані і здавалось, що я сама є частиною історії. Справжньої історії - із її зовнішнім лоском і внутрішнім пеклом. Практично на кожній сторінці є слово чи речення, яке зачіпає щось особисте, якийсь забутий спогад або сон і це змушує вчитуватись, шукати джерело неспокою. Мимоволі виникає думка: а який мій вчинок призвів до?.. Яке моє рішення стало неправильним? Чому тоді я зробила так, а не інакше?
Тонкий психологізм не пригнічує - він пояснює, що є ситуації і події, які впливають на нас, але ми над ними не владні. Можна лише зробити вибір у відповідь...
Ближче до кінця я зрозуміла, що не хочу дочитувати, не хочу, щоб фільм закінчувався. А також я впевнена - обов'язково прочитаю все, що написала і ще напише Вікторія Гранецька.

Смілла та її відчуття снігу.

Дочитала книжку і задумалась про те, що не варто перед тим було читати анотації: світовий бестселлер, екранізовано, перекладено понад 30 мовами. Тому після прочитання я полізла в нет шукати рецензії і виявляється, що людей, яким роман не сподобався - приблизно один до двадцяти.

І я належу до меншості.

Історія жінки, яка настільки далеко втекла від себе, що лише смерть дитини, чужої дитини - стала "офіційним" приводом себе шукати і зрозуміти. Як на мене - підлітковий бунт у 37 років, то трохи занадто, навіть для книжки.

Можливо, я не розумію ментальності жителів північних країн.

Можливо, я не розумію, що є критерієм "бестселлера".

Для мене критерієм гарної книжки є моє власне післявраження; мій внутрішній фільм, під час прочитання.

Закривши книжку я відчула лише здивування. Ото і все.

Must read 2016.

Вирішила, що цього року знов складу список книг і таки прочитаю хоча б 90%. Минулого року прочитала лише дві і то тому, що мала рідер  і не вилазила з нього, підсівши на вампірську тематику. Крім того, брала літературу на прокат, а свої берегла і чекала нагоди і погоди.

У рідері розвалила екран (і досі не знаю де і як). В прокаті перечитала все вартісне, а читати прим російського іронічного детективу мене не змусить навіть повна відсутність книг.

Відкрила свою книжкову шафку, а там золоте дно - багате і ніким не торкане. Першу книжку із списку вже прочитала майже наполовину.

1. Петер Хьог "Смілла та її відчуття снігу"

2. Леся Романчук "Лицарі любові і надії"

3. Іван Керницький "Король стрільців"

4. М. Варгас-Льоса "Сон кельта"

5. Вікторія Гранецька "Мантра-омана"
6.                                "Тіло"
7.                                 "Щасливий"

8. Андрій Кокотюха "Чорний ліс"

9.                            "Холодна зима"

10. Оксана Забужко "Музей покинутих секретів"

11. Галина Вдовиченко "Купальниця"

12.                              "Бора"

13.                              "Маріупольський процес"

14.                              "Пів'яблука"

15.                              "Інші пів'яблука"

16. Володимир Лис "Століття Якова"

17.                         "Соло для Соломії"

18.                         "Країна гіркої ніжності"

19.                         "Маска"

20.                         "Камінь посеред саду"

21.                         "Із сонцем за плечима"

22. Тетяна Белімова "Київ.ua"
23                               "Вільний світ"

24. Надія Гуменюк "Вересові меди"

25.                        "Енна. Дорога до себе"

26. Анна Хома "Лемберг. Під знаменами сонця"

27. Наталія Гурницька "Мелодія кави у тональності кардамону"

28. Деніел Кіз "Квіти для Елджерона"

29. Керін Слотер "Лють"

30. Пола Гоукінз "Дівчина у потягу".
31. Галина Пагутяк "Писар Західних Воріт Притулку"
32.                         "Писар Східних Воріт Притулку"

Не факт, що я читатиму у такому порядку. Головне - прочитати ВСЕ ЦЕ.

А в мене ще на приміті як мінімум п'ять книжок щоб купити.

І ще п'ять книг Кінгової "Вежі", але їх читатиму, коли зберу всі.

І знаючи себе, я примудрюсь напхати поміж списком купу містики та психотерики.

01.01.

Здається, у перший день нового року я встигла все: відіспатись; згадати Старий і помріяти про Новий рік; посваритись; помиритись...
Цей рік обіцяє бути насиченим.

You

I want to see the sunrise in your eyes.
I want to feel, how strong can be your embrace.
I need your warmth, your voice, your sight...
You're half of me?
Or just obsession?

Англійська

Віка в четвертому класі, англійську вчить з першого і вона у трійці найкращих. Я не хвалюсь, я просто в шоці. Коли роблю з нею домашнє з англійської - розумію: якщо вона найкраща, то ті, що знають слабенько, насправді не знають нічого.
Знаю слово - не знаю, як написати.
Знаю, як читається - не знаю, що означає.
І всі інші варіанти із цих двох речень.

2015

Цей рік для мене був серединним - щось таке між найкращим і найгіршим роками. Стрес, полегшення, азарт, мрії, надії, сподівання... Так хочу, щоб Новий був насправді МОЇМ, а не лише тому, що так обіцяє гороскоп. Хочеться вірити, що всі зусилля і робота принесуть результат. Хочеться, нарешті, перейти ту межу, яку сама собі поставила і боюсь порушити кордон, боюсь ризикнути. У мене з'явилась мрія - шалена, божевільна і разом з тим цілком досяжна. Треба тільки змусити себе не відволікатись і не сумніватись. Не тягнути час із думкою, що треба дочекатись попереднього результату. Мені здавалось - я знаю чого хочу і це може почекати. А тепер виявляється що те, чого я хочу - насправді лише шлях до того, що мені потрібно.