Темрява

Не можу спати без світла. Навіть якщо поруч діти. Вони сплять, їм байдуже. А я не можу.
Терпкий, незрозумілий неспокій перетікає у панічний страх. Здається, що хтось дивиться на мене із темряви.
Може причиною давній сон, у якому, начебто, не було нічого страшного? Але сама згадка про нього лякає мене до майже до паніки.
А може причина у тому, що чоловік на чергуванні і прийде лише зранку, а світло вимкнулось через грозу? І гроза темна, без блискавок. Просто суцільна стіна дощу, вітер і далекий гул...
Коли чоловік вдома, мені байдуже, наскільки темна ніч. Але його немає. Тому запалюю свічку і лягаю спати.