Виявляється,
книжку можна порівняти із напоєм.
Деякі
хочеться прочитати вже і негайно, не відриваючись – наче залпом випити міцного
алкоголю…
Деякі
хочеться читати повільно, розтягуючи задоволення – як вино або лікер…
А
деякі самі не дозволяють читати себе аби як – так не дозволяє себе поспіхом
випити міцна гаряча кава із прянощами…
Саме
таке враження залишилось у мене після прочитання «Мелодії кави». Емоційно насичена любовна історія, яка вже з
перших сторінок манить ароматом і передчуттям, а далі веде, повільно
розкриваючи всі грані смаків-почуттів…
Чи
вірю я у таке кохання? Не знаю.
Чи
вірю я, що така історія могла статись у реальності? Так.
Анна
пройшла довгий шлях від дитини до жінки, до сильної особистості. Вона, всі її
переживання, відчуття описані так детально, що складається враження, наче авторка
писала про себе.
Хоча,
хто знає, може Анна і є одним із минулих втілень Наталі Гурницької?
Немає коментарів:
Дописати коментар