Я звикла відчувати пальцями папір, писати ручкою, бажано - чорнильною...
Це ностальгія? Чи, може, розуміння, що написане саме так - найцінніше та найвразливіше? Чорнильний текст так легко пошкоджується, навіть сльозами і блякне з часом, навіть захований глибоко у шафі.
У мене колекція зошитів і різноманітних ручок: кулькових, гелевих, капілярних, кольорових. Але коли я пишу щось для себе, то обов'язково - чорнильною. Тільки вона не дозволяє моєму почерку нахилятись у різні боки: рядочки рівні і акуратні, навіть букви мені подобаються. І я розумію чому у школі вчителі до останнього не дозволяли нам переходити на "пасту".
А мені подобається листи писати. На листочку і ручкою))) Мій єдиний адресат переїхала до Німеччини і не написала мені останнього листа(( Дуже сподіваюсь, що вона там трішки звикне і напише))
ВідповістиВидалитиСподіваюсь, що напише)))
ВідповістиВидалити