неділя, 14 лютого 2016 р.

Київ.ua

... і, здається, дозріла.
Прочитала ще тижнів зо два тому і ніяк не можу зрозуміти, яке враження в мене склалось. Сказати не сподобалось - неправда. Сказати круто - не зовсім правильно.
Історія жінки, її золотої клітки, її прагнень і їх результатів.
Історія жінки і чоловіка, вихованих у певних умовах, із певними прикладами і стереотипами поведінки.
Але так насправді, чому книжка викликала таку неоднозначну, як для мене, реакцію?
Якщо забрати із формули золото, статус, гламур - все одно залишиться клітка. У кожної своя - але все ж КЛІТКА, яку часто жінка закриває сама. Хтось живе з дитинства вбитими у свідомість формулами правильної поведінки, когось тримає розрахунок, когось безвихідь, когось страх: не впоратись, бути непотрібною, особливо з дітьми...
Ключів так само багато, як кліток.
Я не живу у золотій клітці, я не живу у клітці взагалі. Але...
У мене є моя маленька внутрішня клітка і ключик її зветься...

Немає коментарів:

Дописати коментар